***

Вицвілі світлини сповнені світла
сонячного такого пилу
ніби це пам'ять, поки не зблідла,
наостанок
спалахує в повну силу

і всі ці люди стоять у промені,
стоять усміхнені, відсторонені
від часу, навічно тоді і там,
стоять у своєму гордому глянці
і світлом стають на кожній ділянці,
де пам'ять
стає забуттям